Тема 26 із 64· Метрики результативності та надання в уряді
Картка показників публічної цінності
Картка показників публічної цінності адаптує збалансовану картку показників (balanced scorecard) Роберта Каплана і Девіда Нортона 1992 року — створену для фірм, що оптимізують прибуток за фінансовою, клієнтською перспективами, перспективою внутрішніх процесів та навчання й розвитку, — до організацій, чий підсумок — місія, а не маржа. Вона змушує публічний орган повідомляти про результативність за кількома незвідними вимірами одночасно, замість згортання всього до одного числа, що приховує компроміси.
Чому це важливо
Оригінальний аргумент Каплана й Нортона в Harvard Business Review полягав у тому, що єдиний фінансовий показник є запізнювальним індикатором, який нічого не каже про те, чому результативність зміниться наступного кварталу. У приватному секторі виправленням були чотири пов'язані перспективи. В уряді «стратегічний трикутник» Марка Мура (з Creating Public Value, 1995) забезпечує еквівалентну структуру: послуга повинна одночасно забезпечувати публічну цінність (результат місії), підтримувати легітимність і підтримку (політичну й громадську підтримку) та бути операційно здійсненною (виконуваною наявними ресурсами та спроможністю). Книга Пола Нівена Balanced Scorecard: Step-by-Step for Government and Nonprofit Agencies (2003) — практичний посібник із перекладу чотирьох блоків Каплана й Нортона на цей трикутник — зазвичай із перейменуванням «фінансової» на «управління ресурсами», розміщенням «місії» нагорі замість «акціонерної вартості» внизу та трактуванням перспектив клієнта й зацікавлених сторін як рівноправних, а не підпорядкованих прибутку. Причина, чому це важливо для команди надання, у тому, що публічна цифрова послуга, яку оцінюють лише за фінансовим чи показником ефективності (скажімо, вартість на транзакцію), системно недоінвестуватиме у виміри легітимності й результату, яких фінансовий показник не бачить.
Математика
Картка показників публічної цінності — рамка, а не формула, але її структура фіксована й варта точного відтворення:
Перспектива Питання публічного сектору Приклад індикатора
--------------------------------------------------------------------------------
Місія / результати Чи досягаємо ми публічної цінності, Міра результату популяції
заради якої існуємо? (див. outcomes-vs-outputs)
Управління Чи ефективно ми використовуємо публічні Вартість на результат,
ресурсами гроші в межах уповноважень? відхилення від бюджету
Клієнт / користувач Чи можуть користувачі й громадяни Рівень завершення, задоволеність
отримати доступ до послуги й скористатися нею?
Легітимність / Чи досі підтримують нас політичні Метрики довіри, висновки аудиту,
підтримка принципали, наглядові органи й громадськість? задоволені скарги
Внутрішній процес / Чи маємо ми спроможність і процес, Плинність персоналу, час циклу,
навчання щоб продовжувати вдосконалюватися? вік відставання
Обґрунтована картка показників повідомляє 3–5 індикаторів на перспективу, підібраних так,
щоб жодну перспективу не можна було маніпулювати, не виявивши шкоди в іншій.
Робочий приклад
Департамент соціальної опіки для дорослих місцевої влади: картка показників послуги реабілітації (короткострокова підтримка, що допомагає людям відновити незалежність після перебування в лікарні) повідомляє:
Місія: 68% користувачів послуги більше не потребують поточної опіки через 6 тижнів (ціль 65%)
Управління: вартість на завершений епізод реабілітації = 1850 £ (бюджетне припущення 2000 £)
Клієнт: задоволеність користувачів 82%, середнє очікування початку послуги 4,1 дня
Легітимність: 3 задоволені скарги на 1000 епізодів; рада з охорони дорослих оцінює послугу
як «добру»
Процес: рівень вакансій персоналу 14%, середнє навантаження справами 23 (безпечна
межа навантаження: 25)
Читаючи окремо, числа місії та управління виглядають як проста історія успіху: нижче бюджету й вище цілі результату. Читаючи разом із рядком процесу, рівень вакансій 14% проти межі навантаження 25 показує, що хороший результат купується роботою поблизу небезпечних рівнів штатного забезпечення, — попередження, яке одне число місії ніколи б не виявило, і саме той режим відмови, який накликає KPI з однією перспективою (див. KPI публічного сектору).
Зв'язок з програмною інженерією
Для команди, що створює внутрішню чи публічну панель, картка показників — прямий аргумент проти єдиного віджета «оцінки стану»: будуйте по одній панелі на перспективу й опирайтеся продуктовому тиску синтезувати їх у світлофор, бо крок синтезу саме те місце, де знищується інформація про компроміси. Вона також чисто відображається на структури OKR продуктових команд: OKR місії без парного OKR управління чи процесу відтворює режим відмови єдиної метрики, проти якого Каплан і Нортон писали 1992 року. Див. публічну цінність щодо лежачої в основі теорії Мура про те, що поле «місії» має насправді містити, та метрики довіри й легітимності щодо того, як наповнити перспективу легітимності реальними, підкріпленими джерелами індикаторами замість замінника, який ніхто не може захистити.
Пастки
- Згортання картки показників до одного балу: усереднення чотирьох перспектив у єдине число повертає саме ту проблему — поганий бал легітимності, замаскований хорошим балом управління, — яку картка показників існує запобігти.
- Копіювання «фінансової» перспективи приватного сектору без змін: перспектива управління ресурсами публічного органу стосується дотримання межі уповноважених, часто закріплених бюджетів, а не максимізації доходу — перейменування Нівена не косметичне.
- Вибір індикаторів, які команда-власник картки показників може в односторонньому порядку зрушити: індикатор легітимності, отриманий від тієї самої команди, яку він оцінює (скажімо, самозвітована обробка скарг), не є незалежним доказом.
- Створення картки показників раз і ніколи не повернення до ваг чи індикаторів: Каплан і Нортон мали на увазі щорічний перегляд стратегії; картка, заморожена на роки, дрейфує від місії, яку створено відстежувати.
Джерела
- Robert S. Kaplan and David P. Norton, "The Balanced Scorecard: Measures That Drive Performance," Harvard Business Review, January–February 1992.
- Paul R. Niven, Balanced Scorecard: Step-by-Step for Government and Nonprofit Agencies, Wiley, 2003.
- Mark H. Moore, Creating Public Value: Strategic Management in Government, Harvard University Press, 1995.