Тема 45 із 64· Публічна цінність у цифровому уряді

Уряд як платформа (GaaP)

«Уряд як платформа» — це стратегія створення спільних, багаторазових компонентів — сервісу сповіщень, сервісу платежів, сервісу ідентифікації — один раз, централізовано, щоб сотні окремих урядових послуг споживали їх, а не будували кожна свої. Вона переосмислює публічну цифрову інфраструктуру як задачу економіки платформ: цінність не в якійсь одній інтеграції, а в тому, що гранична вартість наступної команди, яка її впроваджує, прямує до нуля.

Чому це важливо

GDS формально виклав стратегію у публікації 2015 року «Government as a Platform», стверджуючи, що уряд будував однакові можливості — прийом платежів, сповіщення користувачів, верифікацію особи, пошук адрес — окремо в послузі за послугою, кожна з яких несла власні закупівлі, оцінку безпеки й тягар постійної підтримки. Альтернативою була невелика кількість спільних платформ, збудованих до високого стандарту один раз і повторно використовуваних усюди: GOV.UK Notify для надсилання листів електронної пошти, SMS та паперових листів, GOV.UK Pay для прийому онлайн-платежів і GOV.UK One Login (наступник ранньої програми ідентифікації GOV.UK Verify) для верифікації особи. Масштаб, якого досягли ці платформи, — найясніший доказ того, що стратегія спрацювала: GOV.UK Pay обробила понад 10 мільярдів £ транзакцій приблизно в 1800 окремих послугах — і якщо на перший мільярд £ їй знадобилося приблизно чотири роки, то тепер стільки вона обробляє приблизно за п'ять місяців — а GOV.UK Notify надіслала понад 9 мільярдів повідомлень від імені понад 1500 урядових організацій. Кожна з цих послуг-споживачів уникла будівництва, захисту й підтримки власного платіжного шлюзу чи конвеєра повідомлень.

Математика

Вартість розробки на послугу (без платформи) = N послуг × вартість розробки,
  оцінки безпеки та експлуатації однієї платіжної/сповіщувальної/ідентифікаційної системи

Вартість платформи = фіксована вартість розробки платформи
              + гранична вартість на послугу, що впроваджує (інтеграція,
                конфігурація, постійна підтримка командою платформи)

Повторне використання окупається, коли:
  вартість розробки платформи < N × (вартість розробки на послугу − гранична
  вартість інтеграції)

Для зрілої платформи гранична вартість на кожного додаткового споживача
наближається до самої комісії за транзакцію/повідомлення — фіксована
вартість амортизується на весь урядовий масив, а не на бюджет одного
департаменту, тому компоненти GaaP зазвичай фінансуються централізовано,
а не стягуються за повного відшкодування вартості з ранніх користувачів.

Робочий приклад

Місцева влада впроваджує GOV.UK Pay замість створення платіжного шлюзу:

Оцінка власної розробки:
  Робота з відповідності PCI-DSS + інтеграція + постійна підтримка
  ≈ 85 000 £ розробка + 22 000 £/рік підтримка

Впровадження GOV.UK Pay:
  Зусилля інтеграції ≈ 12 000 £ (час розробників)
  Комісії за транзакції: платежі карткою від громадян до уряду зазвичай
  стягуються як невеликий відсоток плюс фіксована плата за транзакцію,
  без окремого тягаря PCI-DSS, який несла б рада
  ≈ 12 000 £ одноразово, постійна вартість змінна залежно від обсягу, не фіксована

Заощадження першого року ≈ 85 000 £ − 12 000 £ = 73 000 £, ще до врахування
уникнутої підтримки 22 000 £/рік та уникнутого ризику відповідності від
зберігання даних карток у системі, яку веде рада, взагалі — ця друга
категорія є цінністю безпеки, розглянутою у
[цінності кібербезпеки публічного сектору](../цінність-кібербезпеки-публічного-сектору/).

Помножте ці 73 000 £ на приблизно 1800 послуг, які тепер користуються GOV.UK Pay, і сукупна уникнута вартість розробки по всьому уряду складає сотні мільйонів — саме економіка платформи, а не будь-яка окрема інтеграція, є тим місцем, де насправді міститься цінність стратегії.

Зв'язок з програмною інженерією

«Уряд як платформа» — прямий аргумент на користь будувати чи купувати в уряді: коли існує спільний, оцінений, добре експлуатований компонент, створення індивідуального еквівалента дуже рідко є кращим вибором із точки зору цінності за гроші і майже за визначенням порушує пункт 13 стандарту цифрових послуг («використовуйте відкриті стандарти, спільні компоненти й шаблони та робіть до них внесок»). Вона також змінює форму загальної вартості володіння в урядових ІТ: впровадження платформи обмінює велику капітальну статтю та статтю підтримки на меншу, прив'язану до використання операційну вартість, яку легше прогнозувати і легше зняти з фінансування, якщо послугу виводять з експлуатації. Відкрите повторне використання компонентів має двоюрідного брата у цінності відкритих даних — обидві є стратегіями ставлення до того, що уряд створює один раз, як до спільної інфраструктури, а не відомчого активу.

Пастки

  • Тіньове перебудовування: команди непомітно будують власну інтеграцію платежів чи сповіщень, бо процес підключення до платформи повільніший, ніж зробити самим — проблема тертя управління, а не технології, яка тихо підточує економіку повторного використання, від якої залежить уся стратегія.
  • Недофінансування команди платформи відносно цінності, яку вона створює: цінність накопичується у департаментів-споживачів, тоді як вартість лишається в команди платформи, створюючи хронічний ризик недоінвестування, якщо фінансування не централізоване й не захищене, — версія трагедії спільного.
  • Вимірювання успіху платформи лише використанням: показники впровадження (підключені послуги, надіслані повідомлення) — випереджальний індикатор, а не доказ цінності; справжній тест — арифметика уникнутої вартості розробки й уникнутого ризику вище.
  • Ототожнення «платформи» з «монолітом»: компоненти GaaP успішні, бо кожен робить одну річ добре з вузьким, стабільним інтерфейсом, — об'єднання непов'язаних можливостей в одну «платформу» відтворює проблему індивідуальної розробки в іншому масштабі.

Джерела